Чайковський Петро Ілліч

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Петро Ілліч Чайковський
рос. Пётр Ильич Чайковский
Зображення
Зображення
Основна інформація
Дата народження25 квітня (7 травня) 1840[1][2][…]
Місце народженняВоткінськ, Вятська губернія, Російська імперія
Дата смерті25 жовтня (6 листопада) 1893[4][1][…] (53 роки)
Місце смертіСанкт-Петербург, Російська імперія
Причина смертіхолера
ПохованняТихвінське кладовищеd
Роки активності1859-1893
ГромадянствоРосійська імперія
Віросповіданняправослав'я
Професіякомпозитор, диригент
ОсвітаСанкт-Петербурзька консерваторія (1865) і Училище правознавства (12 (24) травня 1859)[5]
ВчителіЗаремба Микола Івановичd і Рубінштейн Антон Григорович
Відомі учніЗілоті Олександр Ілліч, Данильченко Петро Антонович і Thomas Matthew James Joyced
ІнструментиФортепіано
Моваросійська
ЖанрКласична музика
Magnum opusЛебедине озеро, Лускунчик, Спляча красуня (балет), Симфонія № 6, Концерт для фортепіано з оркестром № 1 (Чайковський), 1812 рік, Концерт для скрипки з оркестром, Євгеній Онєгін і Пікова дама
ЗакладМосковська державна консерваторія імені Петра Чайковського і Вашингтонський університет
Нагороди
Орден Святого Володимира Орден Святого Володимира IV ступеня
БатькоЧайковський Ілля Петровичd[6]
МатиAleksandra Tchaikovskayad
У шлюбі зAntonina Miliukovad[7]
Брати, сестриЧайковський Модест Ілліч, Чайковський Анатолій Іллічd, Давидова Олександра Іллівнаd і Ippolit Chaykovskyd
Автограф
WS: Твори у Вікіджерелах

Q: Цитати у Вікіцитатах

CMNS: Файли у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Чайковський.

Петро́ Іллі́ч Чайко́вський (рос. Пётр Ильич Чайковский, 25 квітня (7 травня) 1840(18400507), Воткінськ, Вятська губернія, Російська імперія — 25 жовтня (6 листопада) 1893, Санкт-Петербург, Російська імперія)  — російський композитор, диригент і педагог. Автор 10 опер, 3 балетів, 6 симфоній, великої кількості романсів та інструментальних творів.

Походження

[ред. | ред. код]

Мав частково українське, російське, французьке та австрійське походження.

По батьківській лінії походив з українського роду Чайок[8]. Прадід композитора, Федір Опанасович Чайка (1695—1767), походив з-під Кременчука, служив у Миргородському полку Війська Запорозького. Його син, Петро Федорович (1745—1818), народжений на Полтавщині (дід композитора), під час навчання у Києво-Могилянській академії, прийняв прізвище Чайковський. Пройшовши російсько-османську війну та відслуживши полковим лікарем, дід композитора став городничим Слободського, а потім Глазова у В'ятській губернії, а 1785 року був приписаний до дворян Казанської губернії[9]. Там він одружився з росіянкою Анастасією Посоховою[10], донькою пермського підпоруччика Степана Посохова[10]. Подружжя мало 11 дітей[11], серед яких — батько майбутнього композитора, Ілля Петрович. Батько композитора, Ілля Петрович, займав різні посади в Департаменті гірничих і соляних справ, проводив геологічні дослідження в Новгородській губернії, викладав у Корпусі гірничих інженерів.

Прадід композитора по материнській лінії, Мішель-Віктор Асьє — французький скульптор, «модельмейстер» Мейсенської Королевської фарфорової фабрики, був одружений з Марією Христиною Елеонорою Віттіг, донькою австрійського офіцера Георга Віттіга[12][13]. Їхня п'ята дитина з шести, Михаель Генріх Максіміліан Асьє (дід композитора, 1778—1830), приїхав до Росії як вчитель французької та німецької мов в 1795 році, у 1800 році прийняв російське підданство та змінив ім'я на Андрій Михайлович Ассієр. Він мав 7 дітей від двох шлюбів, один з яких — з Єкатериною Михайлівною[14], донькою петербурзького диякона М. Попова та А. Риковської, яка була онукою петербурзького священика[15]. В цьому шлюбі народилася Олександра — мати майбутнього композитора. 1833 року Олександра Андріївна стала другою дружиною Іллі Петровича і народила шестеро дітей, серед яких Петро був другим. Вона вміла грати на фортепіано і співати[14][11], займалася вихованням дітей, учила їх музики, розмовляла з ними тільки французькою.

Біографія

[ред. | ред. код]

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Народився в селищі при Камсько-Воткінському заводі В'ятської губернії, нині місто Воткінськ (Удмуртія). У 14-річному віці залишився без матері, яка померла від холери. Взяв на себе відповідальність за виховання молодших братів.

Закінчив училище правознавства в Санкт-Петербурзі (1859), служив у міністерстві юстиції до 1863 року. Паралельно займався музикою в класах Російського музичного товариства, що було 1862 року перетворене на Петербурзьку консерваторію. У консерваторії вивчав композицію у класі А. Г. Рубінштейна. За роки навчання в консерваторії Чайковський написав ряд навчальних творів, зокрема квартет, п'єси для фортепіано. Закінчив консерваторію 1865 року, на випускному іспиті представив кантату на текст оди Ф. Шиллера «Ода радості».

Московський період

[ред. | ред. код]

1866 року переїхав до Москви на запрошення Миколи Рубінштейна викладати у щойно відкритій Московській консерваторії. У консерваторії Чайковський викладав композицію, гармонію і теорію музики, інструментування. Серед його учнів — Сергій Танєєв, Микола Кленовський. Чайковський брав активну участь у творчому житті Москви, тут він знайомиться з Львом Толстим, Олександром Островським (пізніше — автором лібрето до опери «Воєвода»), а 1868 — з композиторами «Могутньої купки», які зацікавили його програмною музикою. Серед творів цих років — 1-а симфонія та увертюра-фантазія «Ромео та Джульєтта» (1869).

Петро Чайковський в 1870 році.

Творчість 1870-х років охоплює різні жанри — він написав опери «Опричник» і «Коваль Вакула», музику до драми Островського «Снігуронька», балет «Лебедине озеро», Другу і Третю симфонії, фантазію «Франческа да Ріміні», Перший фортепіанний концерт, Варіації на тему рококо для віолончелі з оркестром, три струнні квартети та інші.

1876 року здійснив разом із братом Модестом подорож до Парижа. Сильне враження на Чайковського справила опера «Кармен» Жоржа Бізе, прем'єра якої відбулася за рік до цього. На зворотному шляху Чайковський з братом відвідав Вагнерівський фестиваль у Байройті, де особисто познайомився з Ференцом Лістом і Ріхардом Вагнером.

У липні 1877 року імпульсивно одружився з колишньою консерваторською студенткою Антоніною Іванівною Мілюковою (1849—1917). Вона надсилала композиторові листи і навіть погрожувала самогубством, якщо він відмовиться від зустрічі. Чайковський, який у той час працював над оперою «Євгеній Онегін», на відміну від героя своєї опери не відмовився від прихильниці. Проте вже у вересні композитор розчарувався в шлюбі й навіть сам збирався вчинити через це самогубство[16]. Усі подальші роки подружжя мешкало окремо. Процес розлучення тривав до смерті Чайковського, але так і не відбувся. Ця ситуація його дуже обтяжувала, про що він неодноразово писав у листах до Надії фон Мекк: «Вчора я отримав листа від брата Анатолія. Він тепер уже в Петербурзі. В Камянці він провів 5 днів. Він нарешті випровадив мою дружину з Камянки. Слава богу, в меня гора з пліч звалилася. Вона виявила бажання йти в сестри милосердя. Сестра, зять і Толя дуже зраділи цьому. Вони не без причин припустила, що вона закохається там у когось, захоче одружитися й вимагатиме розлучення. Це було б найкраще для мене. Але бажання це лишилость тільки протягом кількох днів. Брат почав було займатися, але вона заявила йому (в Москві, де він провів днів пять), що більше не хоче бути сестрою милосердя. Вона живе тепер у Москві. Подальші її плани мені невідомі, але я молю бога, щоб вона до наступного навчального року вибрала іншу резиденцію. Зустрічатися з нею буде дуже незручно і делікатко»[17].

Період подорожей

[ред. | ред. код]
Меморіальна дошка біля Одеського театру опери та балету, пров. Чайковського, 12
Меморіальні дошки на садибному будинку в маєтку фон Мекк у с. Копилів Макарівського району Київської обл.

У жовтні 1877 року припинив роботу в Московській консерваторії та разом з братом Анатолієм вирушив до Швейцарії. Ця поїздка стала можливою завдяки прихильниці його таланту Надії фон Мекк, яка призначила йому щорічну стипендію у розмірі 6000 рублів, однак за умови, що вони ніколи не зустрінуться особисто. Спілкування Чайковського з фон Мекк відбувалося винятково листовно. За 13 років листування було написано приблизно 1100 листів.

Наступного 1878 року закінчив «Євгенія Онєгіна» та Четверту симфонію, якими сам композитор був задоволений: «Я відчуваю сьогодні велику насолоду від усвідомлення, що я закінчив два великі твори, у яких, мені здається, я зробив крок уперед, і значний».

Оригінальний текст (рос.)
Я испытываю сегодня большое наслаждение от сознания, что я окончил два больших сочинения, в которых, мне кажется, я шагнул вперед и значительно

Протягом наступних 14 років життя постійно подорожував — як батьківщиною, так і за кордоном. Подорожував переважно поїздом, а 1886 — пароплавом з Батумі до Марселя. У середині 1880-х років Чайковський повернувся до активної музично-суспільної діяльності. У 1885 році його обрано директором Московського відділу Російського музичного товариства. Музика Чайковського стала популярною у Росії та за кордоном.

У цей час почав займатися диригуванням, і в 1887 — початку 1888 року здійснив перше європейське турне як диригент. Концертні поїздки зміцнили творчі й дружні зв'язки Чайковського із західноєвропейськими музикантами, серед яких Ганс фон Бюлов, Едвард Гріг, Антонін Дворжак, Густав Малер, Артур Нікіш, Каміль Сен-Санс та інші. Навесні 1891 року П. І. Чайковський їде до США. Він з надзвичайним успіхом диригував власними творами у Нью-Йорку, Балтиморі й Філадельфії.

Останні роки

[ред. | ред. код]

Останні роки життя музикант провів у Клину в Підмосков'ї, де зараз розташований його меморіальний музей. 16 жовтня 1893 він успішно диригував на прем'єрі своєї симфонії в Петербурзі, а через 9 днів раптово помер. Похований в Олександро-Невській лаврі (Петербург) в Некрополі майстрів мистецтв[18].

Чайковський і Україна

[ред. | ред. код]
Низи. Пам'ятник Чайковському

П.Чайковський вперше побував на теренах України у 24-річному віці і з того часу періодично жив і працював у маєтках своїх родичів і друзів:

Серед творів, написаних в Україні — дві симфонії, опери «Євгеній Онегін», «Черевички», «Орлеанська діва», «Мазепа», балет «Лебедине озеро», романси на вірші Шевченка (у перекладах Мея) і Перший фортепіанний концерт.

Тростянець

[ред. | ред. код]

У 1864 р. студент консерваторії Петро Чайковський вперше приїхав на канікули в Тростянець на запрошення князя Олексія Васильовича Голіцина (1832—1901), там він написав свій перший симфонічний твір — увертюру до драми О. Островського «Гроза». Тут познайомився і заприятелював з нащадком засновника міста Суми, козацького полковника Герасима Кондратьєва, Миколою Дмитровичем Кондратьєвим (?-1887), який запросив його до свого маєтку в Низи. Там Чайковський багато писав, саме там він написав балет «Лебедине озеро» та багато інших творів[19].

Кам'янка

[ред. | ред. код]

Найчастіше бував у Кам'янці на Черкащині. Тут мешкала рідна сестра композитора Олександра та її родина. За словами брата, цей куточок України був «осяйним пунктом» для Петра Ілліча, який писав, що тут «знайшов відчуття миру в душі, яке даремно шукав у Москві та Петербурзі». Як «обітованого раю» чекав він літа, коли міг туди поїхати. За спогадами сучасників, зазвичай стриманий композитор у товаристві сільської молоді змінювався, ставав веселим, навіть співав і танцював.

Браїлів

[ред. | ред. код]

До Браїлова (нині — Вінницька область) композитор потрапив на запрошення баронеси Надії фон Мекк, де знаходився один з її маєтків. Композитор гостював у маєтку фон Мекк у 1879, 1880 та 1890 роках, проте щоразу за відсутності господині. У Браїлові композитор прагнув «безроздільно віддатися замилуванню природою», там же почув спів кобзарів і відмітив у їхньому співі «один і той самий вічний наспів»[20]. У Браїлові написані перша оркестрова сюїта, опера «Орлеанська діва», п'єси для скрипки, 7 романсів (зокрема «То було ранньою весною», «Серед шумного балу»), серенада Дон Жуана на слова Олексія Толстого «Піліпінелла». 1979 року колишній маєток Н. фон Мекк перетворений перетворено на Музей Чайковського і фон Мекк.

Кам'янка. Пам'ятник Чайковському

Копилів

[ред. | ред. код]

У маєтку Миколи Карловича фон Мекк у Копилові Чайковський був двічі, та залишив захопливі спогади про будинок, в якому він мешкав [21]

Київ

[ред. | ред. код]

У Києві П. І. Чайковський вперше побував 1869 року проїздом у Кам'янку і пізніше бував у місті проїздом або з нагоди виконання своїх творів[22]. 1880 року П. Чайковському було запропоновано очолити справи київського відділення РМТ, але композитор відмовився від цієї пропозиції[23][24]. 1890 року П. Чайковський відвідав Київське музичне училище[22], а 1891 — диригував своїми творами у трьох концертах[25]. У Києві, зокрема, П. І. Чайковський зустрічався з М. Лисенком і знайомився з його оперою «Тарас Бульба», проте дата цієї зустрічі невідома[26]. П. І. Чайковський пропонував М. Лисенкові допомогу в постановці «Тараса Бульби» в  Петербурзі на сцені імператорського театру, втім цей проєкт не було здійснено, за деякими переказами — через небажання українського композитора перекладати оперу російською, що було умовою постановки[24][27][28].

Харків

[ред. | ред. код]

У 1893 році гастролював у Харкові на запрошення директора Харківського музичного училища Іллі Слатіна. Саме в Харкові композиторові зробили портрет у майстерні фотографа Федецького, який композитор викупив, говорячи: «Так, звичайно, дорогувато, але фотограф — першокласний. Мене фотографували і в Росії, і в Європі, але кращого, ніж мене сфотографували в Харкові, я поки що не бачив»[29]. Також у Харківському художньому музеї зберігається портрет Петра Ілліча Чайковського, написаний Миколою Кузнєцовим під час його перебування у Харкові[30].

Питання національної ідентифікації

[ред. | ред. код]

В 2020-х роках в Україні в умовах російської агресії актуалізувалось питання щодо національної приналежності П. І. Чайковського. Так, за висновком експертів НДІ Українознавства П. І. Чайковський має «генетичне українське походження»[31], Ю.Чекан відзначав « органічну вкоріненість музики Чайковського в українську культуру»[32], А. Павко називав П. Чайковського «родовим українцем» та «українським генієм»[33], учасники круглого столу «Повернення та збереження культурної спадщини України в умовах російсько-української війни» назвали композитора «українцем козацького роду Чайок»[34].

Натомість, в пізнішій роботі Ю.Чекана[35], а також в роботах О.Островського[36], А.Бондаренка[37], у фаховому висновку УІНП[38], зверненні компзиторської спільноти м. Києва[39], вказується на переважання у родоводі композитора російських коренів, на те, що сам композитор не вважав себе українцем, уникав української мови[23] та використовував щодо українців слово "хохол"[24]. Сам П. Чайковський у листі до фон Мекк від 1878 року описував свою національну приналежність так:

Стосовно російського елементу в моїй музиці, тобто споріднених із народною піснею прийомів у мелодії та гармонії, то це стається внаслідок того, що я виріс на периферії, з ранніх дитячих років перейнявся незбагненною красою характерних рис російської народної музики, що я неймовірно люблю російський елемент у всіх його проявах, що, одним словом, я росіянин у цілковитому розумінні цього слова[40]
Оригінальний текст (рос.)
Что касается вообще русского элемента в моей музыке,. т. е. родственных с народною песнью приёмов в мелодии и гармонии, то это происходит вследствие того, что я вырос в глуши, с детства, самого раннего, проникся неизъяснимой красотой характеристических черт русской народной музыки, что я до страсти люблю русский элемент во всех его проявлениях, что, одним словом, я русский в полнейшем смысле этого слова
[41]


Творчість

[ред. | ред. код]

Хоча провідними сферами творчості були опера та симфонія, композитор писав музику майже у всіх жанрах. У його музиці відбиті глибокі соціально-етичні конфлікти, що були породжені російською дійсністю 2-ї половини 19 століття. Зіткнення прагнень до повноти життя та почуттів із жорстоко ворожою дійсністю служить джерелом гострого напруженого конфлікту, часто отримує у творах композитора трагічний результат. Помітне підсилення трагічного спостерігається у творах останніх років (наприклад, опера «Пікова дама», 6-а симфонія). Проникливий мистець-психолог, Чайковський розкривав внутрішній світ людини в різних його проявах — від м'якої ліричної задушевності до захоплюючого трагізму. Світле життєствердне начало втілювалося ним у картинах народних веселощів і урочистостей або в ідеально прекрасних поетичних образах, що виражають романтичну мрію про наповнене й гармонійне життя.

Музиці Чайковського властиве мелодійне багатство, пов'язане з інтонаціями народної пісні та міського романсу. Водночас Чайковського вважають одним з найбільших симфоністів романтичної епохи. Б. Асаф'єв так описує цю рису творчості композитора:

"І ось слухач відчуває, що музика ніби росте, розквітає, що почуття збагачуються, перетворюючись начебто у свою протилежність і знову приймаючи свій знайомий вигляд, що скорбота і радість, світло і морок, любов і гнів взаємно протиставляються, проникають одне в одного то з більшим, то з меншим наростанням і напругою. Слухач відчуває все це і як знайоме йому биття серця, і як тріпотіння всього свого внутрішнього життя, і як контрасти почувань. Але разом з тим він настільки ж беззаперечно відчуває, що всі ці явища музичного розвитку зовсім не містяться лишень в межах "мого я", що їм анітрохи не суперечить і та об'єктивно дана дійсність, що пізнається у розвитку та передаванні явищ природи, і у взаєминах людей. Так симфонічний розвиток у своєму художньому заломленні відбиває життя"
Оригінальний текст (рос.)
И вот слушатель ощущает, что музыка как бы растет, расцветает, что чувства обогащаются, обращаясь как бы в свою противоположность и опять принимая свой знакомый облик, что скорбь и радость, света и сумрак, любовь и гнев взаимно сопоставляются, проникают друг в друга то с большим, то с меньшим нарастанием и напряжением. Слушатель ощущает все это и как знакомое ему биение сердца, и как трепет всей своей внутренней жизни, и как контрасты чувствований. Но вместе с тем он столь же бесспорно ощущает, что все эти явления музыкального развития вовсе не заключены только в границах "моего я", что им нисколько не противоречит и та объективно данная действительность, что познается в развитии и передавании явлений природы и во взаимоотношениях людей. Так симфоническое развитие в своем художественном преломлении отображает жизнь[42]
Фрагмент рукопису П. І. Чайковського, сторінки опери «Пікова дама (опера)»

У програмних симфонічних творах Чайковського знайшли відбиття образи творчості Шекспіра («Ромео і Джульєтта», «Буря», «Гамлет»), Данте («Франческа да Ріміні»), Байрона («Манфред»). Втілюючи той чи інший сюжет у музиці, він прагнув не стільки детальної передачі звуками ходу подій, скільки концентрованого виразу основного конфлікту за допомогою зіткнення і розвитку контрастних музичних образів.

Представлено у творчості Чайковського також жанр інструментального концерту. Його фортепіанні та скрипковий концерти поєднують симфонічний розмах з віртуозністю, темпераментністю і яскравістю колориту.

Оперна творчість

[ред. | ред. код]

Чайковський увійшов в історію російського музичного театру як творець лірико-психологічної драми. При виборі сюжету для Чайковського найважливішим були прояви внутрішнього життя героїв. Внутрішнє життя повинно було бути складним і багатим, мотиви вчинків достовірними, характери людей розкривалися б у вирішальні моменти життя, а основний драматичний конфлікт затягував би всі нитки дії. Композитор наголошував, що опера «повинна бути музикою найбільш загальнодоступною з усіх видів музики», що «тільки опера ріднить вашу музику до цієї публіки, робить вас надбанням не тільки окремих маленьких гуртків, але, за сприятливих умов, — усього народу»[43]. Чайковського завжди приваблювала в опері її складна синтетична природа.

Разом з тим Чайковський не обмежував себе тільки цим жанровим різновидом, хоча риси «інтимної», але сильної драми, лірико-психологічне змалювання головних героїв завжди залишались найбільш примітною стороною всіх його оперних творів. Не прагнучи до створення казкових, фантастичних опер, а також до використання сюжетів з віддалених історичних епох, все ж Чайковський звертався в своїй оперноій творчості до широкого кола образів, подій, сюжетів.


Багатство і виразність вокальної мелодики поєднуються в операх Чайковського з напруженим симфонічним розвитком, що дає змогу передавати динаміку станів душі, психологічний підтекст дії. Водночас композитор враховував закони сцени, домагався гнучкості музичних характеристик і ретельного окреслення побутового чи історичного ґрунту, підкреслюючи, що оперу треба «не тільки слухати, а й дивитися».

Новаторське значення мала балетна музика Чайковського. Традиційний «дивертисментний» тип класичного балету в Чайковського насичується безперервним симфонічним розвитком. Казкові сюжети служать композитору для втілення реальних життєвих конфліктів.

Камерні жанри

[ред. | ред. код]

Камерно-інструментальна музика Чайковського налічує три квартети (перші зразки в російській музиці), струнне тріо, секстет і низку фортепіанних творів, переважно ліричних або жанрово-характеристичних. Найбільшим за масштабом фортепіанним твором Чайковського є «Велика соната» (1878), в якій композитор розвиває традиції великої романтичної сонати.

Одну з важливих сфер творчості Чайковського становлять романси. Як і М. І. Глінка і О. С. Даргомижський, Петро Чайковський спирався на інтонації та жанри побутового романсу, творчо переосмисливши і поглибивши їх, виділяючи і загострюючи індивідуально-характерні риси. Емоційний діапазон вокальної музики Чайковського простягається від тихого елегійного смутку до високого драматизму і пристрасного захопленого пориву. Романси написані на слова російських поетів  О. К. Толстого, Л. А. Мея, К. Р. (К. К. Романова), Д. М. Ратгауза, О. М. Плещеєва, А. А. Фета, О. М. Апухтіна, Я. П. Полонського, в тому числі - за мотивами поезії Тараса Шевченка (в російських перекладах[23][24]).

Твори

[ред. | ред. код]

Вокальні твори, перекладені українською

[ред. | ред. код]

У перекладі Бориса Тена

  • «День ли царит»[44]
  • Колискова пісня[45]
  • «Мы сидели с тобой»[46]
  • «Отчего?»[47]

У перекладі Юрія Отрошенка[48]:

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Екранізація творів

[ред. | ред. код]

Фільми про життя композитора

[ред. | ред. код]

Визнання та увічнення пам'яті

[ред. | ред. код]
Монета Банку Росії
Ювілейна мідно-нікелева монета, Держбанк СРСР

Наявна документальна база дозволяє припускати, що П.Чайковський став найвідомішим у світі російським композитором вже в 1870-х — 1890-х роках[49]. В радянські часи було створено культ Чайковського-реаліста, виділяючи характеристики творчості композитора, що збігались з принципами соцреалізму: народність, пісенність, мелодійність[49]. В ході помпезного святкування 100-річного ювілею композитора, його іменем були названі консерваторії в Москві та Києві. Сучасний російський режим культивує увертюру «1812 рік» із монархічним гімном «Боже, Царя храни»[49].

На честь Чайковського названі:

Астрономічні об'єкти
Місто
Вулиці
Конкурси і фестивалі
Освітні та концертні заклади
Музеї
музичні колективи

Філателія

[ред. | ред. код]
  • Поштова марка СРСР, 1958
    Поштова марка СРСР, 1958
  • Поштова марка СРСР, 1958 рік
    Поштова марка СРСР, 1958 рік
  • Поштова марка СРСР, 1958 рік
    Поштова марка СРСР, 1958 рік
  • Поштова марка СРСР, 1959: пам'ятник Чайковському в Москві
    Поштова марка СРСР, 1959: пам'ятник Чайковському в Москві
  • Поштова марка СРСР, 1974
    Поштова марка СРСР, 1974

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Брянцева В. Н. Чайковский Петр Ильич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1978. — Т. 29 : Чаган — Экс-ле-Бен. — С. 12–13.
  2. ↑ а б Poznansky A. Encyclopædia Britannica
  3. ↑ SNAC — 2010.
  4. ↑ Н. Соловьев Чайковский, Петр Ильич // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1903. — Т. XXXVIII. — С. 373–375.
  5. ↑ Tchaikovsky: The Quest for the Inner Man — Schirmer Books, 1991. — С. 50. — ISBN 978-0-02-871885-9
  6. ↑ Чайковский, Илья Петрович // Русский биографический словарь / под ред. А. А. Половцов — СПб: 1905. — Т. 22. — С. 17–18.
  7. ↑ https://www.classical-music.com/features/articles/the-desperately-sad-marriage-between-tchaikovsky-and-antonina-milyukova/
  8. ↑ Рід Чайка називають українським більшість українських джерел, зокрема Енциклопедія Українознавства. Також рід Чайка називають «українським» уральська дослідниця Пролєєва [Архівовано 17 жовтня 2009 у Wayback Machine.] та Г. І. Белонович — на сайті, присвяченому композиторові [Архівовано 12 жовтня 2011 у Wayback Machine.]. Є дані [Архівовано 1 травня 2011 у Wayback Machine.], що в сучасній Україні є понад 12 тисяч носіїв прізвища Чайковський і понад 19 тисяч — прізвища Чайка. Проте більшість радянських і російських джерел про українське походження П. І. Чайковського не розповідають.
  9. ↑ Валько Кравченко наводить інформацію [Архівовано 2 грудня 2010 у Wayback Machine.] про те, що Чайковськими на Запоріжжі звали командирів козацьких чайок, отже, прізвище композитора залишилось українським.
  10. ↑ а б Мекк @denisvonmeck #ДАфМ, Denis von Meck Денис фон (2 серпня 2021). Пермские корни Чайковских. Medium (англ.). Процитовано 2 листопада 2023.
  11. ↑ а б родовід. Архів оригіналу за 19 квітня 2019. Процитовано 8 квітня 2022.
  12. ↑ Мекк @denisvonmeck #ДАфМ, Denis von Meck Денис фон (2 серпня 2021). Пермские корни Чайковских. Medium (англ.). Процитовано 9 листопада 2023.
  13. ↑ Познанский, 2010, ч. 1, гл. 1.
  14. ↑ а б М. И. Чайковский. Из семейных воспоминаний. www.tchaikov.ru. Процитовано 9 листопада 2023.
  15. ↑ Anna Popova - Tchaikovsky Research. en.tchaikovsky-research.net. Процитовано 10 листопада 2023.
  16. ↑ Цьому аспекту присвячені такі джерела:
    В. Соколов. Антонина Чайковская. История забытой жизни. — М.: Музыка, 1994;
    А. Познанский. Пётр Чайковский: Биография. — СПб.: Вита нова, 2009; Самоубийство Чайковского: миф и реальность. — М.: Журнал «Глагол», 1993;
    И. Кон. Любовь небесного цвета: Научно-исторический взгляд на однополую любовь. — СПб.: Продолжение жизни, 2001. — Глава 9. Был ли гомосексуализм на святой Руси? [Архівовано 18 серпня 2012 у Wayback Machine.].
    Wiley, Roland John, «Tchaikovsky, Pyotr Ilyich.», а також стаття в словнику Гроува (2001), 25:147.
  17. ↑ Лист № 72. Чайковский — Мекк. Сан-Ремо, 24 декабря 1877 г./5 января 1878 г.
  18. ↑ Блинов, Соколов, 1994. Познанский, 2007.
  19. ↑ Довжинець І. Суми. Середовище музичної класики : монографія / Інна Довжинець. — Суми : Триторія, 2020. — С. 88—90 : фот.
  20. ↑ Редя, Валентина (2020). "Я насолоджуюся життям" (географія українських маршрутів Чайковського). Чайковський: Україна на карті життя і творчості.
  21. ↑ Лист № 479. Чайковский — Мекк. Москва, 2 октября 1889 г. Пречистенка, Троицкий переулок, № 6.
  22. ↑ а б Зінькевич, Олена (2020). Київські адреси та друзі Чайковського. Чайковський: Україна на карті життя і творчості.
  23. ↑ а б в г Бондаренко, Андрій (27 лютого 2023). ЩОДО ДОЦІЛЬНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ІМЕНІ ЧАЙКОВСЬКОГО У НАЗВАХ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ УКРАЇНИ. Věda a perspektivy (укр.). № 2(21). doi:10.52058/2695-1592-2023-2(21)-321-336. ISSN 2695-1592. Процитовано 8 березня 2023.
  24. ↑ а б в г д Страсті за Петром. До теми «Чайковський і Україна». The Claquers (укр.). 8 березня 2023. Процитовано 8 березня 2023.
  25. ↑ Зільберман Ю. А. Київське музичне училище. Нарис діяльності. 1868—1924 роки: Монографія / Юрій Зільберман. — К. : Типографія «Клякса», 2012. — c.95
  26. ↑ Скорульська, Р. М. (2012). Штрихи до історії створення та перших постановок опери Миколи Лисенка Тарас Бульба. Українське музикознавство, (38), 54-73.
  27. ↑ Поліщук Тетяна. Микола Лисенко — Гетьман української музики [Архівовано 2022-02-27 у Wayback Machine.].
  28. ↑ Андрійчук Петро Олександрович. Микола Лисенко: Україноцентризм мовою фактів. Музика в діалозі з сучасністю: освітні, мистецтвознавчі, культурологічні студії. КНУКіМ, 2022. С. 266—270.
  29. ↑ В Ніч музеїв у Харкові нагадали про незвичайну історію фотопортрета Чайковського | Справжня Варта. varta.kharkov.ua. Архів оригіналу за 5 грудня 2020. Процитовано 19 травня 2020.
  30. ↑ В музее напомнили необычную историю знаменитого фотопортрета композитора, сделанного в Харькове (фото). gx.net.ua (рос.). Процитовано 19 травня 2020.
  31. ↑ Експертний висновок щодо встановлення генетичної належності та національної ідентичності творчої спадщини композитора і громадського діяча Петра Чайковського традиціям вітчизняної музичної культури, генетичному коду та ментальності цивілізованого українства
  32. ↑ Чекан, Ю. «Франческа» по-київськи // Чайковський: Україна на карті життя та творчості. — К. : ArtHuss, 2020. — С. 173—174.
  33. ↑ Павко А. І. Культурно-мистецька спадщина П. Чайковського в контексті історії та сучасності: проблеми української ідентичності // Проблеми ідентичності культурної спадщини України в умовах російсько-української війни та у повоєнний період : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. — К., 2023. — С. 232—235.
  34. ↑ Владу України просять розробити "програму повернення українських митців". Серед прізвищ – Чехов, Чайковський, Айвазовський. Гордон | Gordon (укр.). Процитовано 4 березня 2024.
  35. ↑ Ім’я Петра Ілліча Чайковського — це тавро на шкірі раба. The Claquers (укр.). 21 червня 2022. Процитовано 27 жовтня 2023.
  36. ↑ Страсті за Петром. До теми «Чайковський і Україна». The Claquers (укр.). 8 березня 2023. Процитовано 27 жовтня 2023.
  37. ↑ Бондаренко, А. Щодо доцільності використання імені Чайковського у назвах закладів освіти України // Věda a perspektivy. — 2023. — № 2 (№ 21). — С. 321—336.
  38. ↑ УІНП. Національна музична академія України імені П. І. Чайковського. УІНП (укр.). Процитовано 4 березня 2024.
  39. ↑ Композитори Києва виступили проти “повернення” Україні імені Чайковського. LB.ua. 26 лютого 2024. Процитовано 4 березня 2024.
  40. ↑ Фаховий висновок щодо належності назви Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського до символіки російської імперської політики
  41. ↑ Letter 778 - Tchaikovsky Research. en.tchaikovsky-research.net. Процитовано 22 червня 2022.
  42. ↑ Асафьев, Б. Избр. труды, т. 2, М., 1954, с. 37
  43. ↑ Переписка с H. P. фон Мекк, 1934-36, т. 2, с. 37, т. 3, с. 381
  44. ↑ Чайковський П. «День ли царит». /Укр. пер. Б.Тена. -К.: Мистецтво. 1955,- 12 с.
  45. ↑ Чайковський П. Колискова пісня: Тв. 16, № 1: Для високого голосу з ф-но Сл. А.Майкова; Пер. Б.Тена. — К.: Мистецтво;-' 9 с.
  46. ↑ Чайковський П. «Мы сидели с тобой» /Укр. пер. Б.Тена. — К.: Мистецтво, 1955. −8 с.
  47. ↑ Чайковський П. «Отчего?» /Укр. пер. Б.Тена. — К.: Мистецтво, 1955.-8 с.
  48. ↑ Юрій Отрошенко. П'єси і переклади співаної поезії — К. : «Арт Економі» — 2012 — 388 с.
  49. ↑ а б в Корчова, Олена (2020). Місце Чайковського в українському світі. Чайковський: Україна на карті життя і творчості.
  50. ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.

Література

[ред. | ред. код]
  • Клименко И. A.. П. И. Чайковский. Краткий биографический очерк, (М.), 1909.
  • Коптяев А. П.. История новой русской музыки в характеристиках, вып. 1 — П. И. Чайковский, СПБ, 1909, 1913.
  • Игорь Глебов. П. И. Чайковский, Его жизнь и творчество. — П., 1922.
  • Игорь Глебов. Чайковский. Опыт характеристики. — П., 1922.
  • Игорь Глебов. Инструментальное творчество Чайковского. — П., 1922.
  • Житомирский Д. В. Симфоническое творчество Чайковского. — М., 1936.
  • Берберова Н. Н. Чайковский. История одинокой жизни. — Берлин, 1936.
  • Ярустовский Б. М. П. И. Чайковский. Жизнь и творчество. — М., 1940.
  • Богданов-Березовский В. М. Оперное и балетное творчество Чайковского. — Л.-М., 1940.
  • Холодковский В. В. П. И. Чайковский. — М., 1942;
  • Альшванг А. А. Опыт анализа творчества П. И. Чайковского (1864—1878), М.-Л., 1951.
  • Слонимский Ю. И. П. И. Чайковский и балетный театр его времени. — М., 1956.
  • Розанова Ю. А. История русской музыки. Том 2. П. И. Чайковский. — М., 1981.
  • Протопопов В. В. и Туманина Н. В. Оперное творчество Чайковского. — М., 1957.
  • Николаев A. A. Фортепианное наследие Чайковского. — М.-Л., 1949, М., 1958.
  • Кунин И. Ф. П. И. Чайковский. — М., 1958.
  • Альшванг А. А. Чайковский, M.,1959.
  • Должанский А. Н., Музыка Чайковского. Симфонические произведения. — Л., 1960;
  • Воспоминания о П. И. Чайковском. — М. 1962; Изд. 4. испр. Л., 1980.
  • Давыдов Ю. Л., Записки о П. И. Чайковском. — М., 1962;
  • Туманина Н. В. Чайковский: путь к мастерству 1840—1877. — М., 1962.
  • Туманина Н. В. Чайковский: великий мастер 1878—1893. — М., 1968.
  • Цуккерман В. A., Выразительные средства лирики Чайковского. — М., 1971.
  • Орлова Е. М. Петр Ильич Чайковский. — М., 1990.
  • Спадщина П. І. Чайковського на шляху у XXI століття. Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти: Збірник наукових праць. — Вип. 14. — Харків, 2004. ISBN 966-8779-00-2.
  • Познанский А. Петр Чайковский. Биография. (В 2-х т.) ― СПб.: Вита Нова, 2009.
  • Слободенюк Н. П. Браїлів: стежками історії [Текст]: краєзнавчі нариси / Н. П. Слободенюк, В. О. Логвінов. — Вінниця: Тезис, 2000. — 64 с.
  • Чайковский П. И. Чайковский и Надежда Филаретовна фон-Мекк. Переписка [Текст]: [в 3 кн.] / П. И. Чайковский, Н. Ф. Мекк. — М. : Захаров, 2004. — (Серия «Биографии и мемуары»). Кн. 1 :[1876-1878 годы]. — [Б. м.]: [б.и.], 2004. — 622 с.
  • Чайковский П. И. Чайковский и Надежда Филаретовна фон-Мекк. Переписка [Текст]: [в 3 кн.] / П. И. Чайковский, Н. Ф. Мекк. — М. : Захаров, 2004. — (Серия «Биографии и мемуары»). Кн. 2 : [1879-1881 годы]. — [Б. м.]: [б.и.], 2004. — С. 623—1304.
  • Чайковский П. И. Чайковский и Надежда Филаретовна фон-Мекк. Переписка [Текст]: [в 3 кн.] / П. И. Чайковский, Н. Ф. Мекк. — М. : Захаров, 2004. — (Серия «Биографии и мемуары»). — Кн. 3. — [Б. м.]: [б.и.], 2004. — С. 1305—2033.
  • Белоброва Л. В. Главные имена. И. И. Левитан, Н.фон Мекк, Л. Н. Толстой, П. М. Третьяков, П. И. Чайковский, А. П. Чехов [Текст]: Л. В. Белоброва; М.: Издательский Дом «Муравей-Гайд», 2001. — 94 с.
  • Макарова В., Макарова Л. «Я люблю це місце...» [П. І.  Чайковський на Сумщині] // Макарова В., Макарова Л. І слово в пісні відгукнеться... — Суми : Собор, 2003. ― С. 226―243 : іл.
  • Сумщина в долях трьох геніїв [П. І. Чайковський, А. П. Чехов, С. В. Рахманінов : альбом] / В. А. Макарова, Л. А. Макарова, В. К. Шейко. ― Суми ; Київ : Фолігрант, 2014. ― С. 8―95 : іл.
  • Evans E. Tchaikovsky. — L. 1906, перевид.N. Y. 1963;
  • Keller О. P. Tschaikowsky. — Lpz. 1914;
  • Stein R. Tschaikowsky, Stuttg. 1927;
  • Rals N. van der, P. Tschaikowsky. — Potsdam, 1940;
  • Weinstock H. Tchaikovsky. — N. Y. 1943;
  • Hofmann R. Tchaikovsky. — P. 1947;
  • Cherbuliez A.-E. Tschaikowsky und die russische Musik. — Z. 1948;
  • Abraham G. Tchaikovsky. — L. 1949;
  • Štěpánek V. Pražské návštěvy P.I. Čajkovského. — Praha, 1952;
  • Wolfurt К. von P. I. Tschaikowski. — Z. 1952;
  • Retizoldt R. P. Tschaikowski. 1849—1893. — Lpz. 1953, 1961;
  • Zagiba F. Tschaikowsky. Leben und Werk. — Z. 1953;
  • Briggs J. The collector's Tchaikovsky and the five, Phil.-N. Y. 1959;
  • Pahlen K. von, Tschaikowsky. Ein Lebensbild, Stuttg. (1959);
  • Стършенов Б. П. И. Чайковски. — София, 1960;
  • Schriften des Tschaikowsky-Studio, (Lfg.) I—II, Hamb. 1963-68;
  • Erismann G. P. I. Tchaikovski. L'homme et son oeuvre, P. 1964;
  • Warrack J. Tchaikovsky. — L. 1973;
  • Systematisches Verzeichnis der Werke von P. I. Tschaikowsky. — Hamb. 1973;
  • Swolkien H. P. Czajkowski. — Warsz. 1976.
  • П. І. Чайковський на Україні: матеріали і док. / Київ. держ. консерваторія ім. П. І. Чайковського, Каф. історії музики ; зб. упорядкув. Л. Д. Файнштейн, О. Я. Шреєр і Т. М. Тихонова ; ред. і передм. А. В. Ольховського. — Харків: Мистецтво, 1940. — 144 с. [Архівовано 20 лютого 2019 у Wayback Machine.]

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Чайковський Петро Ілліч
у сестринських Вікіпроєктах
q: Цитати у Вікіцитатах?
s: Теми у Вікіджерелах?
n: Новини у Вікіновинах?
Родовід: Генеалогія на Родоводі?
CMNS: Файли у Вікісховищі?
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Чайковський_Петро_Ілліч&oldid=43678257